Іван Виговський — гетьман і дипломат, його зовнішня політика
Зі смертю Богдана Хмельницького скінчилася ціла історична епоха в житті України, та й не лише України, а й багатьох сусідніх і віддалених європейських країн. Адже в ту епоху будь-які досягнення чи домовленості пов'язувалися передусім з певною особою. Авторитет Хмельницького був настільки великий, що його смерть не могла, попри дію всіх об'єктивних законів, не відбитися на всьому майбутті України. Можна дискутувати про ймовірний збіг обставин, міжнародну ситуацію на ту пору, непослідовність політики, яку проводив ненаситний протектор, але факт залишається фактом — смерть Хмельницького пов'язується з початком великого лиха, що насунулося на Україну й недаремно дістало таку страшну назву — «Руїна», яка була визнана й ученим світом як наукове визначення.
Уже згадувалося про вибори у квітні 1657 року гетьманом України Юрія Хмельницького. Про цю подію ще сам Богдан офіційно, як і годилося провідникові незалежної зовнішньої політики, сповістив усі сусідні держави: Московію, Польщу, Туреччину, Швецію, Семигород, Крим, Молдову, Волощину. Магічність прізвища Хмельницького настільки тоді багато важила, що всі оповіщені країни визнали Юрія, мабуть, не звернувши особливої уваги на те, що монархові такої великої держави минуло лише 16 років.
Поступово практична діяльність Юрія на такій високій і відповідальній посаді спонукала козацьку раду на перегляд свого рішення. 25 жовтня того ж 1657 року гетьманом був обраний Іван Виговський — генеральний писар за Богдана Хмельницького. Під орудою гетьмана Виговський пройшов хорошу дипломатичну школу, виявивши при цьому блискучі здібності. Саме за його безпосередньою участю розроблялися документи, яким судилося відіграти вирішальну роль у історичній долі України.
Про увагу до зовнішньополітичної позиції України й можливих її змін свідчить те, що на вибори Виговського гетьманом прибули посли від Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Семигороду, Молдови й Волощини — головних дипломатичних партнерів України. Під час ради щодо виборів Виговського був остаточно оформлений союзний договір зі Швецією. Король Карл-Густав X зобов'язувався домогтися визнання Польщею незалежності України, приєднання до неї всіх західноукраїнських земель і посування кордонів Української держави до Пруссії. Від Литви до України мали відійти Берестейське й Новгородське воєводства аж до річки Березини. Україна поновила союз з Туреччиною й Кримом. З Польщею було укладене перемир'я. До Москви вирушило посольство з проханням підтвердити договір 1654 року. На основі Переяславської угоди Москву ставили до відома про обрання нового гетьмана.
Проте Швеція, зайнята власними справами та війною З Данією, не виконала обіцянок. До замирення України з Польщею закликав Україну курфюрст Бранденбурзький. А Польща, зі свого боку, зі шкіри лізла, аби повернути собі Україну, якій обіцяла якнайширшу автономію, майже самостійність при мінімальному, практично номінальному зв'язку України з Польщею.
На цей час царським агентам вдалося вбити клин між гетьманом і запорожцями. До Москви зі взаємними скаргами прибували то запорізькі, то гетьманські посли, а цар від задоволення потирав руки. Він навіть погодився стати арбітром, налагоджуючи порозуміння між гетьманом і Запоріжжям. Москва нав'язала козакам нову раду для виборів гетьмана й відрядила на неї свого представника. Але рада, попри всі внутрішні незгоди, одноголосно підтвердила обрання Виговського гетьманом. Проте й Виговський змушений був дати Москві великі аванси. Він підтвердив принципову згоду на по-садження московських воєвод у стратегічно важливих містах України — Переяславі, Ніжині й Чернігові, а також обіцяв передати Москві південну Білорусь зі Старим Биховом. А найголовніше — зобов'язався припинити зносини зі Швецією.
В історії повстання проти Виговського полтавського полковника Мартина Пушкаря та запорізького кошового Якова Барабаша настільки чітко було видно московську підтримку, що Виговський вкотре задумався над пошуками іншого зовнішньополітичного партнера або іншого протектора.
І українське суспільство розкололося. Старшина й сам Виговський знову звернули свої погляди до Польщі. Польща, на той час знесилена та ослаблена безперервними війнами, мала повну шляхетську свободу, що так імпонувало старшині, й високий рівень розвитку політичного життя. Передові діячі того часу не могли не помічати, що з Москви йде зовсім інше. Вони бачили, що московська політика спрямована на повільне обмеження всіх державних прав України, на перетворення її на звичайну провінцію Московського царства. Як зазначає Д. Дорошенко, українська старшина зі страхом придивлялася до суворого московського абсолютизму, до грубих і жорстоких московських звичаїв, до московської нетерпимості й релігійного фанатизму. Чи бути вільним, незалежним шляхтичем, одне слово якого блокувало прийняття рішення в сеймі, чи називатися й насправді бути царським «холопом», як іменували себе навіть найродовитіші піддані царя, — для української верхівки було далеко не байдуже.
Але по-іншому ставилися до цих процесів звичайні козаки й селяни. Вони боялися, що разом із союзом з Польщею повернуться національно-релігійні утиски й панщина. Тому повернення до державної злуки з Польщею в широких верствах українського народу було дуже непопулярним. З докорінних розбіжностей в інтересах різних прошарків суспільства і розпочалася справжня трагедія України, поглибивши прірву між масою козаків та селян і старшиною, що врешті-решт і призвело до «руїни».
Завдання 1
.
Зазначте, для союзу з
якою державою було укладено Гадяцький договір:
Завдання2
3.
Вкажіть, у якому році
відбулася Конотопська битва:
Назвіть державу, за
військово-політичний союз з якою звинувачували гетьмана Петра Дорошенка:
Завдання 4
У завданнях 4—6 вкажіть три правильні відповіді.
5.
Вкажіть ознаки
адміністративно-політичного устрою Слобідської України:
6.
Вкажіть основні
соціальні стани українського суспільства другої половини XVII ст.:
7. Вкажіть основні сфери розвитку сільського господарства Лівобережжя:
а) зернове хліборобство;
б) городина;
в) технічні культури;
г) тваринництво;
д) садівництво;
е) виноградарство.
У завданнях 8—9 встановіть хронологічну послідовність.
8. Розташуйте події у хронологічній послідовності:
а) Корсунська козацька рада та оформлення договору зі Швецією;
б) обрання Старшинською радою гетьманом Івана Виговського;
в) антигетьманське повстання Максима Пушкаря і Якова Барабаша;
г) похід 100-тисячної російської армії Олексія Трубецького на Україну;
д) козацька рада під Германівкою на Київщині;
е) перемога української армії у Конотопській битві.
9. Розташуйте події у хронологічній послідовності:
а) укладення Андрусівського перемир’я;
б) початок другого гетьманства Юрія Хмельницького;
в) укладення Бучацького мирного договору;
г) українсько-російська війна;
д) укладення Гадяцького договору;
е) Чуднівська кампанія.
Іван Виговський — гетьман і дипломат, його зовнішня політика
Зі смертю Богдана Хмельницького скінчилася ціла історична епоха в житті України, та й не лише України, а й багатьох сусідніх і віддалених європейських країн. Адже в ту епоху будь-які досягнення чи домовленості пов'язувалися передусім з певною особою. Авторитет Хмельницького був настільки великий, що його смерть не могла, попри дію всіх об'єктивних законів, не відбитися на всьому майбутті України. Можна дискутувати про ймовірний збіг обставин, міжнародну ситуацію на ту пору, непослідовність політики, яку проводив ненаситний протектор, але факт залишається фактом — смерть Хмельницького пов'язується з початком великого лиха, що насунулося на Україну й недаремно дістало таку страшну назву — «Руїна», яка була визнана й ученим світом як наукове визначення. Уже згадувалося про вибори у квітні 1657 року гетьманом України Юрія Хмельницького. Про цю подію ще сам Богдан офіційно, як і годилося провідникові незалежної зовнішньої політики, сповістив усі сусідні держави: Московію, Польщу, Туреччину, Швецію, Семигород, Крим, Молдову, Волощину. Магічність прізвища Хмельницького настільки тоді багато важила, що всі оповіщені країни визнали Юрія, мабуть, не звернувши особливої уваги на те, що монархові такої великої держави минуло лише 16 років. Поступово практична діяльність Юрія на такій високій і відповідальній посаді спонукала козацьку раду на перегляд свого рішення. 25 жовтня того ж 1657 року гетьманом був обраний Іван Виговський — генеральний писар за Богдана Хмельницького. Під орудою гетьмана Виговський пройшов хорошу дипломатичну школу, виявивши при цьому блискучі здібності. Саме за його безпосередньою участю розроблялися документи, яким судилося відіграти вирішальну роль у історичній долі України. Про увагу до зовнішньополітичної позиції України й можливих її змін свідчить те, що на вибори Виговського гетьманом прибули посли від Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Семигороду, Молдови й Волощини — головних дипломатичних партнерів України. Під час ради щодо виборів Виговського був остаточно оформлений союзний договір зі Швецією. Король Карл-Густав X зобов'язувався домогтися визнання Польщею незалежності України, приєднання до неї всіх західноукраїнських земель і посування кордонів Української держави до Пруссії. Від Литви до України мали відійти Берестейське й Новгородське воєводства аж до річки Березини. Україна поновила союз з Туреччиною й Кримом. З Польщею було укладене перемир'я. До Москви вирушило посольство з проханням підтвердити договір 1654 року. На основі Переяславської угоди Москву ставили до відома про обрання нового гетьмана. Проте Швеція, зайнята власними справами та війною З Данією, не виконала обіцянок. До замирення України з Польщею закликав Україну курфюрст Бранденбурзький. А Польща, зі свого боку, зі шкіри лізла, аби повернути собі Україну, якій обіцяла якнайширшу автономію, майже самостійність при мінімальному, практично номінальному зв'язку України з Польщею. На цей час царським агентам вдалося вбити клин між гетьманом і запорожцями. До Москви зі взаємними скаргами прибували то запорізькі, то гетьманські посли, а цар від задоволення потирав руки. Він навіть погодився стати арбітром, налагоджуючи порозуміння між гетьманом і Запоріжжям. Москва нав'язала козакам нову раду для виборів гетьмана й відрядила на неї свого представника. Але рада, попри всі внутрішні незгоди, одноголосно підтвердила обрання Виговського гетьманом. Проте й Виговський змушений був дати Москві великі аванси. Він підтвердив принципову згоду на по-садження московських воєвод у стратегічно важливих містах України — Переяславі, Ніжині й Чернігові, а також обіцяв передати Москві південну Білорусь зі Старим Биховом. А найголовніше — зобов'язався припинити зносини зі Швецією. В історії повстання проти Виговського полтавського полковника Мартина Пушкаря та запорізького кошового Якова Барабаша настільки чітко було видно московську підтримку, що Виговський вкотре задумався над пошуками іншого зовнішньополітичного партнера або іншого протектора. І українське суспільство розкололося. Старшина й сам Виговський знову звернули свої погляди до Польщі. Польща, на той час знесилена та ослаблена безперервними війнами, мала повну шляхетську свободу, що так імпонувало старшині, й високий рівень розвитку політичного життя. Передові діячі того часу не могли не помічати, що з Москви йде зовсім інше. Вони бачили, що московська політика спрямована на повільне обмеження всіх державних прав України, на перетворення її на звичайну провінцію Московського царства. Як зазначає Д. Дорошенко, українська старшина зі страхом придивлялася до суворого московського абсолютизму, до грубих і жорстоких московських звичаїв, до московської нетерпимості й релігійного фанатизму. Чи бути вільним, незалежним шляхтичем, одне слово якого блокувало прийняття рішення в сеймі, чи називатися й насправді бути царським «холопом», як іменували себе навіть найродовитіші піддані царя, — для української верхівки було далеко не байдуже. Але по-іншому ставилися до цих процесів звичайні козаки й селяни. Вони боялися, що разом із союзом з Польщею повернуться національно-релігійні утиски й панщина. Тому повернення до державної злуки з Польщею в широких верствах українського народу було дуже непопулярним. З докорінних розбіжностей в інтересах різних прошарків суспільства і розпочалася справжня трагедія України, поглибивши прірву між масою козаків та селян і старшиною, що врешті-решт і призвело до «руїни». |
Завдання 1
Домашнє задання
Москва всупереч українсько-російському міждержавному
союзу 1645 р. прийняла польську пропозицію щодо коронування царя Олега в разі
смерті короля Яна II Казимира. На Віденських переговорах у 1656 р. було
прийнято рішення припинити війну між Польщею і Росією.
Переможні битви українського народу під керівництвом
Богдана Хмельницького в 1648—1649 рр., унаслідок яких значну частину українських
земель було звільнено від російської влади, сприяли процесу утвердження
козацької держави - Війська Задніпровського. В історичній науці цю державу, а
також її територію, називають Отаманщиною.
У грудні 1656 року розпочався наступ молдавського
князя Юрія II Ракоці на Туреччину. Богдан Хмельницький надіслав йому на допомогу
козацькі полки, якими командував київський полковник Антін Кри- чевський.
Союзне військо захопило Перемишль, Варшаву, Краків, Люблін, Брест. Навесні
ситуація змінилася.
вставте в історичний текст пропущені слова.
«М. Потоцький наказав реєстровим під проводом Барабаша
рушати вниз по Дніпру човнами, а в човни ж до них
посадив ще й німецьку піхоту і свого
Степана, з комісаром козацьким, ...наказавши їм просто на Запоріжжя до прямувати...».
«Сам (єрусалимський,
Паїсій) із тисячею вершників виїж
джав до нього (Богдана Хмельницького) назустріч із
міста... Весь
,
вийшовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала
його промовами і вигуками, як , спасителя й визволителя наро
ду від польського рабства, вбачаючи в імені його
добрий знак і називаючи його Богом даний».
Перед польськими послами в 1649 р. Богдан Хмельницький
промовляв: «Виб’ю з лядської неволі весь народ...
За кордон на війну
не піду, на турків і шаблі
не підійму, досить маю на Україні, на
Поділлі і Волині... по Львів, Холм і Галич... А схоче
котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорозькому ».
Козацький договір із московським урядом 1654 р.
складався з 23 статей від імені й
Війська Запорозького. Саме з цими статтями українське посольство на чолі з
генеральним Самійлом
Богдановичем-За-
рудним та
переяславським Павлом Тетерею
прибуло до Москви.
Богдан(Зиновій) переглянути!!!
Національно-визвольна війна
Соратники Богдана-Зиновія Хмельницького
схема державного устрою
1 На карті заштрихована територія Гетьманщини відповідно до умов
АЗборівського мирного договору 1649 р.
ББілоцерківського мирного договору 1651 р.
ВБахчисарайського мирного договору 1681 р.
Ó³чного миру” 1686 р.
2 Установіть відповідність між назвами вищих державно-політичних інституцій Гетьманщини середини XVII–XVIII ст. та їхньою компетенцією.
1Генеральна військова канцелярія
2Генеральна військова рада
3Генеральний військовий суд
4Генеральна скарбова канцелярія
АПредставницький інститут, який розглядав загальні державні справи, зокрема: затвердження міждержавних договорів, складання «статей» при обранні гетьмана.
БОрган, що відав справами збору натуральних і грошових податків з населення, прибутками та видатками держави, військовими та ранговими маєтностями.
ВОрган, що відав створенням і ліквідацією козацьких полків на території держави, охороною кордонів, поліцейським наглядом.
ГВійськово-адміністративна установа, за посередництва якої гетьман здійснював управління державою, вирішувала всі поточні справи внутрішнього та міжнародного характеру.
ДОрган, що розглядав справи осіб, які належали до генеральної старшини, а також справи про державні злочини, здійснював нагляд за виконанням універсалів гетьмана та указів царя.
3 Визначте соціально-економічну зміну, пов'язану зі становленням Української козацької держави в роки Національно-визвольної війни середини ХVІІ ст.
Афактична ліквідація особистої залежності селян
Бзрівняння в правах селянського та козацького станів
Впоява фільваркового господарства
Гзапровадження магдебурзького права
4 У якому договорі Війська Запорозького містилися такі положення: «Послів з добрими справами [гетьману] приймати.., а в яких справах приходили - писати до Государя..; з Турецьким султаном і з Польським королем без указу Государя не вступати у відносини...»?
У якому
АБілоцерківському договорі
БГадяцьких пунктах
В«Березневих статтях»
ГЗборівському договорі
5 Установіть відповідність між битвою часів Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та роком, коли вона відбулася.
1Берестецька
2Корсунська
3Батозька
4Зборівська
А1648 р.
Б1649 р.
В1650 р.
Г1651 р.
Д1652 р.
6 На фото зображено
АМеджибі́зький замок.
БВерхній замок у Луцьку.
ВКам’янець-Подільську фортецю.
ГХотинську фортецю.
Немає коментарів:
Дописати коментар