Монополізація влади більшовицькою партією в країні. Влада безцеремонно усувала з політичної арени партії - конкуренти. Так, в 1925 р. змушена була піти з політичної арени остання партія - Українська комуністична партія (укапісти).
Конституція CPCP 1936 р. вперше законодавчо закріпила положення про керівну і спрямовуючу роль комуністичної партії. Відбулося зрощення правлячої партії з державним апаратом.
Встановлення жорсткого контролю держави над суспільним життям. Держава тримала під контролем профспілки, комсомол, громадські організації. З боку партійно-державного апарату була також встановлена монополія над всією економікою країни. В CPCP утворюється командно-адміністративна система як певна форма організації суспільства і відповідний тип управління. Командна економіка стала фундаментом тоталітаризму в СРСР. Шлях, яким розвивалися Радянський Союз і УСРР в його складі, а
пізніше і цілий ряд інших країн, де були встановлені комуністичні режими
був шляхом утвердження тоталітарної держави.
Термін “тоталітаризм” (в перекладі з італійської – ”охоплюю-чий все в
цілому“) вперше запустив у політичний обіг на початку двадцятих років
диктатор Мусоліні для характеристики сутності свого режиму, коли в Італії
формувалася однопартійна фашистська система. У 1929 році публікацією в
газеті ”Таймс“ започатковано застосування цього терміну для
характеристики радянського політичного режиму.
Невід'ємною частиною тоталітарного режиму був репресивний апарат. Створений в особі ЧК-ВЧК-ДПУ-ОДПУ, а з 1934р.- НКВС (народний комісаріат внутрішніх справ) він ліквідував опозицію та інакомислення в партії та країні, тримав під жорстким контролем весь хід суспільн их процесів в державі. Починаючи з 1929 p., Україна зазнала три хвилі репресій:
Завдання 1
кому належить це фото?
J 929-1931 pp. - розкуркулення, депортації; б) в 1932-1934 pp. - голод, репресії після вбивства C.M.Кірова; в) в 1936-1938 pp. - доба "Великого терору". Одним з перших кроків до масового терору стала так звана "шахтинська справа" навесні 1928 р. Згідно з офіційними повідомленнями було "викрито" велику "шкідницьку" організацію, яка складалася з вороже настроєних технічної інтелігенції та білогвардійців. А влітку 1928 р. серед "шахтинців" опиняться й керівники промисловості України, які будуть звинувачені в створенні "Харківського центру" для керівництва "шкідництвом".
Трагедія полягала у тому, що трудящі сприймали надзвичайні заходи в управлінні державою як необхідні у боротьбі проти ворогів соціалізму. За таких умов у 1936 р. було прийнято нову Конституцію СРСР. Вона стала основою для розробки конституцій союзних республік. Нову Конституцію УРСР було прийнято 30 січня 1937 р. — в цей страшний рік піку репресій. Сьогодні це сприймається як найсильніший прояв політичного цинізму, оскільки у відповідності з Конституцією розширювалися права окремих категорій населення, впроваджувалася досить демократична система виборів до Рад і народних суддів. Вибори ставали загальними, прямими, рівними, при таємному голосуванні. Розширювались права і свободи громадян, проголошувалась недоторканість особи, житла. Але дійсність була зовсім іншою. Утворився значний розрив між декларованими демократичними правами і свободами та реальною політикою і практикою сталінщини, яка фактично перекреслювала основні положення Конституції. Наслідком цього стали прояви байдужості та соціальної пасивності. Політичне життя в УСРР було підпорядковане вже згадуваному сталінському постулату про загострення класової боротьби , його тезі про наявність у республіках “повзучих” націоналістичних ухилів. Створювалася атмосфера загальної підозри, розпочався пошук “ворогів” народу, замаскованих “правих уклоністів” чи “буржуазних націоналістів”. Вже у 1930 році відбувся перший широкомасштабний політичний процес у справі “Спілки визволення України”, трактованої як контрреволюційна організація. На лаві підсудних опинилися 45 діячів української науки і культури, з-поміж яких було два академіки — С. Єфремов і М. Слабченко, 11 професорів, два письменники, науковці Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), викладачі вузів, учителі, юристи, священники, студенти. Підсудних звинуватили у шкідництві, в підготовці терористичних актів, а головне — їм інкримінувалась діяльність під керівництвом іноземних розвідок, спрямована на повалення Радянської влади в Україні і відокремлення її від СРСР. Процес тривав майже два місяці. 19 квітня 1930 р. за рішенням суду, який все ж не насмілився винести смертні вироки, звинувачені отримали різні терміни ув’язнення. Це був початок. Справа послужила своєрідним сигналом для здійснення масових репресій проти національно орієнтованої інтелігенції в усіх областях України. Всього було репресовано біля 5 тис. громадян (науковців, вузівських викладачів та вчителів, лікарів, студентів), відділи СВУ були “викриті” в Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Чернігові, Вінниці, Миколаєві.
Наступною була також сфабрикована справа так званого ”Українського національного центру”, нібито очолюваного істориком М.І.Яворським. Жертвам цієї злочинної вигадки органів ДПУ інкримінувалась антирадянська діяльність, саботаж, шпигунство, спроби зірвати соціалістичне будівництво на Україні. До різних строків ув’язнення (від 3 до 6 років) було засуджено 50 чоловік. В основному це були відомі представники старої української інтелігенції, які проходили на попередніх процесах. Пізніше 33 з них було засуджено повторно (21 отримали смертний вирок) — за “антирадянську діяльність” і “шпигунство”.
Нова хвиля репресій розпочалася у 1933 році гоніннями на вузівських
викладачів, вчителів, діячів літератури і мистецтва, вчених. За період 1933-
1934 рр. у зв’язку з викриттям “Української військової організації”,
трактованої органами ДПУ як структурний підрозділ УНЦ, було засуджено
148 осіб за стандартними звинуваченнями. Серед репресованих були відомий
письменник П.М.Губенко (Остап Вишня), талановитий поет і прозаїк
М.Яловий , літератор М.Ірчан та інші відомі українські творчі діячі.
З вбивства 1 грудня 1934 р. С.М.Кірова розпочинається небачена за
своїм масштабом смуга масових репресій. Її жертвами стали партійні та
державні діячі, члени ЦК партії, ленінські соратники, військові. З середини
30-х років посилилися репресії проти тих, хто входив раніше до інших партій
чи знаходився у опозиції. Серед перших жертв нової репресивної кампанії
був Ю.Коцюбинський, арештований в лютому 1935 року і розстріляний у
1937р. Трагічними стали ці роки й для самої КП(б)У. З 1933 до 1938 р. її
кількісний склад зменшився на 48,3 %, в основному в наслідок репресій,
яким піддавали навіть партійних керівників вищої ланки. Із 102 членів і
кандидатів у члени ЦК КП(б)У та 9 членів Ревізійної комісії, яких обрали на
ХIII з’їзді партії (травень-червень 1937 р.), було репресовано 100 чоловік, з
11 членів Політбюро, обраних на першому пленумі ЦК КП(б)У після цього
з’їзду —10, і з п’яти кандидатів у члени Політбюро — 4. Репресовані всі
члени Оргбюро. Було заарештовано і розстріляно Е.Й.Квірінга,
Х.Г.Раковського, С.В.Косіора та інших.
Репресії також винищили досвідчених військових кадрів, завдавши
цим удару по обороноздатності країни. Були розстріляні командуючі
військами Київського та Харківського військових округів Й.Е.Якір й
І.Н.Дубовий. Протягом червня 1937—жовтня 1938 років були репресовані
сотні командирів і політпрацівників, зокрема 150 представників вищого
командного складу знову таки Київського та Харківського військових
округів, включаючи практично усіх штабних працівників.
Репресивний апарат працював без відпочинку, а тодішнє керівництво
СРСР видавало його страшні дії за гостру необхідність у зв’язку з
просуванням по шляху до соціалізму. В ті роки широкого розповсюдження у
суспільстві дістали такі явища, як донос, зрадництво. Вони всіляко
підтримувалися партійно-державною верхівкою. Це є переконливим
свідченням моральної деградації суспільства того часу.
Активну роль в згортанні українізації відіграло керівництво КП(б)У,
отримавши в грудні 1932 р. сумнозвісну телеграму за підписами Сталіна і
Молотова з вимогою “припинити українізацію.” Особливо пожвавилася
робота в цьому напрямку в 1933 р., після того, як в Україну прибув
особистий довірений представник Сталіна П.П. Постишев. Обраний другим
секретарем ЦК КП(б)У, він мав особливі повноваження і не проминув ними
скористатися. В “націонал-ухильництві” було звинувачено М.О.Скрипника,
який був останнім захисником українізації серед впливових більшовиків.
Розуміючи, що його чекає, Скрипник 7 липня 1933 покінчив життя
самогубством. Розпочався невиданий погром української культури і науки
Завдання 2
Визначте поняття (одним словом):
Масове утворення колективних господарств у селах в
УСРР у 1920— 1930 рр., що супроводжувалося насильницькою ліквідацією більшості
одноосібних селянських господарств і входженням їх до колгоспів. До цього
поняття часто додають епітет «суцільна».
Завдання 3
Визначте поняття (одним словом):
Каральні дії державної влади щодо населення, що
супроводжувалися арештами, стратами, обмеженням прав. Це поняття часто вживають
з епітетом «сталінські».
Завдання 4
Визначте поняття (одним словом):
Обов’язковий для виконання колгоспниками мінімум
сільськогосподарських робіт за день у 30-х роках XX ст. Залежно від його
виконання визначався дохід колгоспника.
Завдання 5
Визначте поняття (одним словом):
Комплекс насильницьких заходів у 1929—1930 рр. щодо
великих заможних одноосібних селянських господарств, спрямований на передачу
всього або частини їхнього майна на користь колективних господарств чи
незаможних селян. Цей процес супроводжувався масовими депортаціями українських
селян до Казахстану, Сибіру, Далекого Сходу і проводився під гаслами знищення
куркулів як класу.
Завдання 6
.знайдіть і виправте в історичному тексті дві помилки:
7 серпня 1933 року було прийнято Постанову ЦК ВКП(б)
«Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперативів та про зміцнення
суспільної соціалістичної власності». У народі її прозвали законом «про
п’ятдесят колосків».
Завдання 7
Знайдіть і виправте в історичному тексті п’ять
помилок:
У 1933 р. столицю УРСР було перенесено з Києва до
Харкова. На чолі Компартії України тоді був Лазар Каганович
.
Завдання 8
Знайдіть і виправте в історичному тексті дві помилки:
У 1933 р. під час лікування в Кисловодську за
нез’ясованих обставин помер науковець, історик Михайло Слабченко.
Завдання 9
Знайдіть і виправте в історичному тексті дві помилки:
У 1935 р. було
прийнято нову («сталінську») Конституцію СРСР. Згідно з її текстом демократичні
права громадян СРСР були значно обмежені,
Немає коментарів:
Дописати коментар